Образотворче мистецтво

Абстракція.
   
Роботи учнів 6 класу.

Урок  образотворчого мистецтва
   "Диво-звір" за мотивами картин Марії Приймаченко.
 І. Організація учнів до уроку.

Психологічна розминка.

-         На сьогоднішньому уроці нам будуть потрібні:

- Голова – ми будемо думати, фантазувати,

- очі – ми будемо дивитися,

- вуха – слухатимемо,

- уста – будемо говорити, посміхатися, відповідати,

-  руки – будемо творити.

- А навіщо нам серце?

                              (Відповіді дітей)

-         Так, щоб відчути ним щось нове і неповторне – красу, допитливість і творчість.

-  Мудрий письменник Сент-Екзюпері говорив:”Шукати треба серцем, без нього найголовнішого не побачиш, і не відчуєш, і не зрозумієш…”.

  - Тож сьогодні на уроці мені б дуже хотілося побачити саме таку роботу, в яку ви вкладете не тільки свої вміння, а й душу, фантазію.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Книга – одна з найулюбленіших речей школярів. Вона є не лише джерелом знань, а й добрим другом, порадником та вчителем. Народна мудрість говорить – «Книга вчить як на світі жить». У вас удома є багато книжок з казками.

-         Що вам найбільше подобається в них?

-         Чим, окрім текстів, вона вас приваблюють?

У чарівних казках дійовими особами часто є звірі та птахи. Поведінкою та характером вони дуже нагадують людей. А ще в казках діють небачені фантастичні істоти. Так, саме істоти, а не образи якихось конкретних тварин.

 Художники-ілюстратори та народні майстри допомагають нам уявити казкових тварин та істот.

-         Що таке декоративно-прикладне мистецтво?

(Мистецтво створювати або прикрашати речі побуту. Слово «прикладний» означає, що вироби призначені для користування ними; «декоративний» – що вироби самі є прикрасою чи оздобленням чогось: інтер'єру кухні, кімнати, будинку чи подвір'я)
- А які види обр. мистецтва ви ще знаєте?
- Живопис, скульптура, архітектура, графіка?
- Пригадаємо, що таке живопис?
- Живопис — найпопулярніший вид образотворчого мистецтва, це зображен­ня фарбами на папері, полотні, стіні або іншій поверхні предметів, явищ, лю­дей тощо.

- Які ви знаєте жанри живопису? 

( Роздаю учням зразки живописних картин, вони визначають, жанр.)

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

-         Сьогодні на уроці ми також уявимо себе художниками-фантастами і будемо створювати фантастичних, неповторних, чарівних, казкових «диво-звірів».

-         Уявіть, що ви потрапили у картинну галерею на виставку робіт чудової художниці Марії Приймаченко. Нас  вітають „екскурсоводи”, які хочуть розповісти багато цікавого про цю дивовижну жінку – справжню  перлину України.

ІV. Пояснення нового матеріалу.

Слова учнів-екскурсоводів супроводжує документальний фільм про Марію Приймаченко та мультфільм "Свято"./www.youtube.com/watch?v=3I-PTNMlAP0

www.youtube.com/watch?v=fo9ekGsxfM0

Доля народної художниці дуже тісно пов’язана з рідною землею. Болотня на Київщині — рідне село Марії Приймаченко. Тут 12 січня 1909 року в селянській родині творчо обдарованих людей народилася художниця і прожила все своє життя. Бабуся фарбувала і розписувала писанки. Батько, Овксентій Григорович, бондарював, був теслею-віртуозом, майстром-різьбярем. Ма­ти, Параска Василівна, була визнаною майстринею вишивання.

Життя обійшлося з Марією жорстоко. Вона була інвалідом. Ходила через силу, спираючись на милиці. У дитинстві Марія перехворіла страшною недугою — поліомієлітом. Це зробило її не по-дитячому серйозною й спостережливою, загострило слух і зір. Через хворобу, не маючи можли­вості працювати в полі, вона весь час прагнула бути в оточенні людей, приносити їм радість. Свою енергію і працелюбність вкладала в малювання. Марія Овксентіївна малювала лівою рукою — ближчою до серця, образи схоплювала на льоту. «Роблю сонячні квіти тому, що людей люблю, творю на радість, на щастя людям, щоб всі народи один одного любили, щоб жили вони, як квіти по всій землі...» — так говорила про себе самобутня майстриня.

«Починалося все це так, — згадувала художниця. — Якось біля хати, над річкою на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала різні квіти, побачені мною. А потім помітила синюватий глей. Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату...». Кожен приходив подивитися на цю дивину, зроблену руками дівчини. Сусіди дивувалися, хвалили її, просили прикрасити і їхні хати. Так розпочався її творчий шлях.

Марія Приймаченко стала відомою з 1936 року, коли вперше у Києві на Всеукраїнській виставці народного мистецтва були експоновані її малюнки «Звірі з Болотні». Марії було присуджено диплом I ступеня.

Світ образів робіт Марії Приймачен­ко, дійсно, казковий, фантастичний і чарівний. В основі його лежать фольклорні легенди, народні казки й оповідання. Усе так, як у казці: звірі, дерева, квіти діють, розмовляють, борються за добро й стверджують його, знищуючи зло. Птахів вона створює казковими істотами, часто квіткоподібними, з крилами-вишиван­ками, химерних форм, небачених обрисів. Проте завжди звірі й птахи в Марії добрі, симпатичні, сонячні.

Розпочалася війна і Марії Приймаченко перериває свої творчі заняття та повертається до рідного села. Тут вона пережила найстрашніші роки свого життя. Війна забрала в неї чоловіка, який так і не встиг побачити сина Федора. У повоєнний період художниця постійно живе у Болотні, перет­воривши батьківську хату на майстерню.

У 1960 році її оригінальні роботи були представлені на виставці декоративних творів у Москві під час Декади української літератури і мистецтва. До художниці знову прийшла велика популярність. За плідну працю Марію Приймаченко було нагородже­но орденом «Знак Пошани»,

присвоєно звання лауреата Державної премії України імені Т. Шевченка.

Особливо вражає картина її останніх років «Звірина серія» — явище унікальне, яке не має аналогів ні у вітчизняному, ні у світовому мистецтві. Якщо раніше художниця зображу­вала реальних звірів, то у 70-80-х рр. в її роботах народжуються звірі фантастичні — витвір геніальної уяви майстра, таких звірів не існує у природі. Є звірі фіолетові, чорні, сині; сумні, веселі, усміхнені, здивовані. Є звірі з людськими обличчями. Так, фіолетовий звір у «буржуйському» каш­кеті, розмальований стилізованими бомбами, злісно вишкірився, показуючи гострі зуби і довгий хижий язик («Будь проклята війна! Замість квіток ростуть бомби» (1984 р.).

Справжнім шедевром серії про звірів став «Гороховий звір» (1977 р.). З усіх тварин, що малювала Марії Приймаченко він — найліричніший. У нього великі вуха і грива як у лева, тулуб прикрашають червоні «яблука», на чолі, переніссі і щоках — трикутники ластовиння та рожеві лапи, що закінчуються чи то кігтями, чи то клешнями. Круглі чорні очі дивляться допитливо. Та і сам звір — яскрава кольорова пляма — зітканий із сонячного проміння і рожево-червоних хмарин. Зелені стручки гороху, в якому живе звір, разом з синіми квітами утворюють рослинний орнамент. Марії було майже 70 років, коли народилася ця по-дитячому наївна істота.

Вона була не тільки прекрасною художни­цею, але й талановитою поетесою. Її вдалі підписи до картин у вигляді коротеньких примовок дуже легко запам’ятовуються: «Ве­снянки-роговички — веселії птички», «Курі­почки пляшуть і хліб пашуть», «Собачка Ада не боїться гада», «Ворон дві баби мав — обох обнімав» тощо.

Останні роки життя недуга прикувала Марію до ліжка, але спілкування зі світом продовжувалося — вона малювала ...

На 89 році життя видатна художниця померла. Земля прощалася з Марією, зібравши найкращі квіти, встеливши ними своїй дочці останню путь до небес

Та, на щастя, рід Приймаченків-митців продовжився. Нащадки Марії Приймаченко — так само художники. Вона навчила незвичайному баченню світу, своїй манері малювання і сина Федора. Він був її найкра­щим учнем, заслужений художник України, який помер, на жаль, у серпні 2008 року. Пішли її шляхом і онуки. Сьогодні вони — молоді, талановиті художники, кожен — яскрава індивідуальність.

Її твори з незмінним успіхом експонуються також на всесвітніх виставках у Києві, Парижі, Варшаві, Монреалі, Празі, Софії. Її ім’я як «зірка першої величини» назване у «Все­вітній енциклопедії наївного мистецтва», виданій у Белграді 1984 році.

Серед визначних діячів XX століття вона посідає одне з найпочесніших місць. Її ім’я — поруч з іменами таких майстрів-примітивістів, як французи Анрі Руссо та Анрі Матісс, грузин Ніко Піросманішвілі, хорват Іван Генералич та ін.

Вчитель:

 У своїх творах Марія Приймаченко постійно виражає відчуття радості, життя, красу руху. Тому й композиції свої створює асиметричними.

-         А що таке асиметричність?

-         Якщо симетрія – це чіткий порядок у розташуванні, поєднанні елементів композиції, то відсутність будь-якої симетрії називають асиметрією.

Асиметрія завжди надає будь-якій формі динаміку, виявляє її здатність до руху. Тому принцип асиметрії лежить в основі зображення предметів, які рухаються, або предметів, у яких треба показати внутрішню енергію життя.

 Погляньте , як передана енергія руху в цих композиціях («Молодий ведмідь по лісу ходить», «Вершниця», «Рожева мавпа»).

V. Фізкультхвилинка для очей, пальців рук.

   № 1.

·       поворот зап’ястя руки вправо-вліво;

·       поворот великих пальців один навколо одного, інші пальці – у кулачок;

·       оберти рук навколо одна одної;

·       згинання почергово великих пальців рук, потім вказівних, середніх, безіменних, мізинців (і у зворотному порядку).

·       № 2.

·       Поставити лікті на парту, обертати кисті рук в різних напрямках.

·       Витягнути руки, скласти разом долоні, розводити їх у сторони.

·       Поставити лікті на парту, скласти разом долоні, зводити і розводити складені разом пальці.

2. Практична робота «Диво-звір».

 Добро і радість на картинах художниці перемагає зло і від цього на душі стає тепло і спокійно, а ще з’являється бажання творити. І сьогодні ми теж спробуємо створити фантастичний образ диво-звіра.

(Практична робота виконується під музичний супровід).

VІ. Підсумок уроку. Виставка  та оцінення робіт.

 - Сподіваюсь, ви вдовольнили своє бажання творити, фантазувати. Здається, що ми потрапили до фантастичного зоопарку. Поглянемо, яких звірів ви створили.

·        Яку композицію називають асиметричною?

·        Що характерно для асиметричної композиції?

·        Які образи в асиметричних композиціях вам сподобались найбільше?

·        В якій техніці ви створили образ диво-звіра?

·        Що сподобалося на уроці?

 Сьогодні ми ще більше дізнались про творчість геніальної художниці Марії Примаченко, спробували розібратися, що несуть у собі фантастичні образи звірів: добрі вони чи лихі, спокійні чи небезпечні

Хто така Марія Примаченко? Цікаві факти: Хто така Марія Примаченко? Цікаві факти:

1. Марія Приймаченко народилася в 1909 (1908) році в селі Болотня, на Київщині. Належить до числа кращих художників-примітивістів світу.

2. У дитинстві перехворіла на поліомієліт: одна її нога була повноцінно розвинена (пізніше їй поставили протез), тому носила довгі спідниці.

3. Вміла красиво вишивати. Любила український народний одяг і вишиванки. Часто шила вбрання для знайомих.

4. До цих пір сперечаються про те, як правильно пишеться прізвище художниці. У своїй статті режисер Лесь Танюк писав: «Одного разу я запитав її (Марію Примаченко - ред.):

- Так ви, Марія Овксентіївна, Приймаченко чи Примаченко?

- Приймаченко, - без сумнівів відповіла вона. - Приймаченки ми, з «Приймаків». Батька мого Овксентія Григоровича дід з бабою в «приймаки» взяли, всиновили. А записали потім російською. Все зіпсували.

А в інших випадках та ж Марія Овксентіївна відповідала, що вона - Примаченко, тому, що «так у них в селі казали - примак, а не приймак, ну так нехай так і буде» («Дзеркало тижня» № 11 28 березня 2009 року).

Водночас в інтерв'ю газеті «Сегодня» (від 8.02.2010) невістка художниці Катерина Приймаченко розповіла, що у свідоцтві про народження Марії Оксентіївну літери «Й» немає.

5. Плутанина з приводу правильності написання прізвища Марії Приймаченко виникла не просто так. Випадок для неї часто був важливіший за факту. У живому спілкуванні вона часто пояснювала один і той же малюнок по-різному, так, як їй хотілося на той момент: це було для неї своєрідною розвагою («Дзеркало тижня» № 11, 28 березня 2009 року).

6. «Лінивий ліг під яблунею, щоб яблуко само впало у рота, а воно його по лобі» - це підпис до однієї з картин Примаченко. Художниця часто придумувала до своїх робіт іскрометні і веселі підписи - пояснення.

7. Улюблений колір - зелений.

8. Поважала котів.

9. Писала картини лівою рукою, хоч була правшою.

10. Друга світова війна позбавила Марію Приймаченко чоловіка: він так і не побачив сина, а вона до кінця днів берегла йому вірність.

11. Наприкінці червня 2006 з будинку художниці вкрали 77 картин. Частину з них вдалося повернути. Цей випадок вплинув на здоров'я сина Федора, який жив у будинку матері. А його родина стала обережнішою з непроханими гостями (будинок художниці завжди був відкритий для відвідувачів).

12. Син Федір був успішним художником-примітивістом (помер у 2008 році). Онуки Приймаченко також уміло тримають пензля у руках.

13. 2009 рік був визнаний роком Марії Приймаченко. Однак, за словами родичів художниці, в Україні більшість заходів, присвячених її пам'яті, відбувалися з порушенням авторських прав. Крім того, популярним зараз стало використання репродукцій картин на календарях, сумках, одязі без дозволу родини Приймаченко.

14. При організації і проведенні дитячого Євробачення-2009 НТКУ використовувала в оформленні графічних і поліграфічних матеріалів найвідоміші твори майстрині без узгодження зі спадкоємцями положень щодо авторських прав. Спадкоємці художниці подали до суду. В результаті тривалих переговорів сторони уклали морову угоду, однією з умов якої є визнання Першим національним факту порушення авторських прав на твори Приймаченко.

15. У 2013 році розгорівся скандал щодо використання малюнків Марії Приймаченко в якості реклами. Фінська компанія«Марімекко», яка виробляє одяг і товари для дому, визнала, що один з її фабричних прінтів був скопійований з робіт великої українки.Масштаби скандалу збільшило те, щофінський авіаперевізник FinnAir в рамкахспівпраці з «Марімекко» наніс цей малюнок насвої Аеробуси-330, які літають в Нью-Йорк і на Далекий Схід.

Але як би там не було, ця негативна ситуація з «Марімекко» відкрила світові українську художницю Марію Приймаченко. Зокрема, відразу після скандалу в «Вікіпедії» з'явилася сторінка про Марію Приймаченко фінською мовою, адже скандал породив чималий інтерес до української художниці з боку фінів. «Я, на жаль, нічого раніше не знав про Марію Приймаченко. А тут такий пласт. Буде що почитати », - написав один з інтернет-користувачів.

16. У 1937-му картини Марії Приймаченко виставляли в Парижі. Тоді іспанський художник Пабло Пікассо зазначив, що, якби вона жила у Франції, могла б стати відомішою, ніж він.

Культурна спадщина Марії Приймаченко

Надзвичайно привабливий світ фантастичних образів української самобутньої художниці МаріїПриймаченко. Багато мистецтвознавців визнають її роботи явищем світового масштабу.

Марія Приймаченко і сучасна мода

Колекція Оксани Караванської весна-літо 2009 створена за мотивами робіт української художниці Марії Приймаченко, яка своєю творчістю постійно надихає модельєрів.

Кольори - чисті, життєрадісні, тканини - льон, шовк, батист, мадаполам. Фактури - вишивка ручної роботи, розпис, валяний шовк, об'ємна аплікація.

Виступ вчителя образотворчого мистецтва

 на інтегрованому  уроці 

(математика та образотворче мистецтво)

7 клас

    Тема уроку: Відношення і пропорції. Золотий перетин у різних видах мистецтва.  

Золотий перетин в архітектурі.

  Антична архітектура  - піраміда Хеопса, відомий всьому світу Колізей, найбільший за розмірами купольний храм того часу – Пантеон. Символом гармонії, архітектурної завершеності є храм Софії Київської. Вражаюча краса і гармонійність будови визначається низкою взаємопов’язаних відношень „золотого перерізу”.

Демонструються ілюстрації картин.

Вершиною світового мистецтва вважається афінський Парфенон. Це класичний твір стародавньої грецької архітектури. Парфенон підкоряє красою форм і закономірністю пропорцій.

В енциклопедії є такі дані.

Ширина Парфенона дорівнює 100 грецьким футам, висота споруди – 61,8; висота колони – 38,2; висота перекриття й фронтону – 23,6. Вказані розміри утворюють ряд „золотої пропорції”

100 : 61,8 = 61,8 : 38,2 = 38,2 : 23,6 = 1,618

Демонструється ілюстрація Парфенона. Ось чому Парфенон захоплює своєю красою.

Прикладом використання золотого перетину в архітектурі є також Софія Київська. 

Золотий перетин у живописі

Ще в епоху Відродження художники відкрили, що будь-яка картина має певні точки, мимоволі притягуючи нашу увагу, так звані зорові центри. Таких точок всього 4 i розташовані вони на відстані 3/8 i 5/8 від  відповідних країв площини. Це "золотий перетин" картини. Щоб привернути увагу до головного елементу фотографії, треба поєднати цей елемент з одним з зорових центрів.

Прикладом використання золотого перетину в живопису найбільш проглядаються в картинах I.I. Шишкіна. Це "Корабельна гай", "На півночі дикому", "Ранок у сосновому лісі".

Золотий перетин  у картині Леонардо да Вінчі "Джоконда". Портрет Мони Лізи приваблює тим, що композиція малюнка побудована на "золотих трикутниках" (трикутники, які є шматочками правильного зірчастого п'ятикутника).

Золотий перетин у природі

Навіть  сама природа підкоряється закону "Золотого перетину". Якщорозглянути розташування листя на загальному стеблі рослин, можна помітити, що між кожними двома парами листя (A i В) третя розташована в місці золотого перетину Золоту спіраль в природі представляють раковини багатьох молюсків. Роги apxapiв закручуються по золотій cпipaлi. Павук епейра сплітає павутину по золотий cпipaлi. Сп1раллю закручується ураган. Насіння в кошику соняшника шикуються по спіралі, а також лусочки соснових шишок i комірки ананасів. У ящірці з першого погляду уловлюються приємні для ока пропорції - її довжина хвоста так відноситься до довжини решти тіла, як 62 до 38.

Золотий перетин у скульптурі

Відомо, що ще в давнину основу скульптури становила теорія пропорцій. Відношення частин людського тіла зв'язувалися з формулою золотого перетину. Розміри золотого перетину створюють враження гармонії, краси_, тому скульптори використовували ix у своїх творах. Великий давньогрецький скульптор Фідій часто використовував золотий перетин у своїх творах. Найвідомішим з них була статуя Зевса Олімпійського (одне з чудес світу). Скульптори стверджують, що талія ділить людське тіло у відношенні золотого перетину. Так, наприклад, знаменита статуя Аполона Бельведерського складається з частин, які діляться золотим перерізом.

Будова тіла людини– це також „золота пропорція”. Найкращою фігурою вважається така, коли відношення росту людини до лінії талії становить золоту пропорцію, тобто 1,618

На думку багатьох мистецтвознавців, художників, скульпторів епохи Відродження, основні пропорції людського тіла підпорядковані законам “золотого перетину”.Німецький професор-мистецтвознавець А. Цейзинг (XIX століття) стверджував, що фігура ідеально складеної людини повинна підпорядковуватися наступним закономірностям. Цейзинг проробив колосальну роботу. Він виміряв близько двох тисяч людських тіл і прийшов до висновку, що золотий перетин виражає середній статистичний закон.

Як ви думаєте, тіло чоловіка або жінки ближче всього до ідеалу?

Чоловіка!

 Щоб наблизитися до ідеалу, жінки надягають туфлі на підборах.

 Виявляється, що у жінок ноги коротші, ніж у чоловіків.
Поділ тіла точкою пупа - найважливіший показник золотого перетину. Пропорції чоловічого тіла коливаються в межах середнього відношення 13: 8 = 1,625 і трохи ближче підходять до пропорцій золотого перерізу, ніж пропорції жіночого тіла, відносно якого середнє значення виражається в співвідношенні 8: 5 = 1,6.